Використання даларгіну у суміші препаратів обумовлено його здатністю підсилювати тканинну і внутрішн


Використання даларгіну у суміші препаратів обумовлено його здатністю підсилювати тканинну і внутрішньоклітинну репарацію і регенерацію, стимулювати процеси фагоцитозу і фіброутворення, модулювати імуногенез, покращувати мікроциркуляцію та гемореологію. В літературі використання даларгіну при лікуванні СДС показано лише в поодиноких дослідженнях, тому проведене дослідження доповнює дані літератури (Ушакова О.В., 2001). Реографічними дослідженнями встановлена наявність ішемії тканин стопи, яка характеризувалась – скороченням швидкості наповнення артерій майже ніж у 2 рази, до 0,37±0,026 Ом/с та зменшенням реографічного індексу (пульсового артеріального кровонаповнення) до 0,293±0,026 мм, після лікування вказані показники достовірно збільшилися відповідно до 0,464±0,026 Ом/с, 0,445±0,028 мм (р<0,001). Ехографічними дослідженнями доведено ураження cудин у кінцівках. Вивчення гемодинамічних показників до лікування за запропонованою методикою свідчить про зменшення об’ємної швидкості кровотоку в обох стегневих артеріях до 0,242±0,034 л/хв (р<0,001), підколінній артерії до 0,120±0,005 л/хв (р<0,001) і середньолінійної швидкості кровотоку відповідно до 7,66±1,12 (р<0,01) і 4,46±1,10 (р<0,001) см/с. У передній і задній великій гомілковій артеріях також було статистично вірогідно зменшення швидкостей кровотоку. Встановлено зниження пульсаторного індексу в стегневій і підколінній артеріях у середньому до 5,98 ± 0,85 (р<0,001) і 7,72 ± 0,044 (р<0,001) відповідно. Показники індексу периферичного опору 0,834 і 0,66 свідчили про низький периферичний опір у басейні досліджуваних артерій. Порівняння діаметрів судин нижніх кінцівок в обстежуваній групі пацієнтів показало статистично достовірне збільшення діаметру на всіх рівнях при переході з горизонтального у вертикальне положення, що свідчить про виражений вазодилатаційний ефект через периферичне нейропатичне ураження симпатичної нервової системи. Мало місце також збільшення венозного тиску при переході хворих з горизонтального у вертикальне положення. Після проведеного лікування ці показники достовірно збільшилися: об’ємна швидкість кровотоку в обох стегнових артеріях до 0,438±0,077 л/хв (р<0,001), підколінній артерії до 0,184±0,017 л/хв (p<0,001) і середньо-лінійна швидкість кровотоку відповідно до 10,79±0,12 см/с (р<0,01) і 5,22±0,10 см/с (р<0,001). У магістральних венах (стегновій і великій підшкірній) зареєстроване також підвищення об’ємної швидкості кровотоку, відповідно, до 8,92±0,094 л/хв і 0,402±0,004 л/хв та середньолінійної швидкості кровотоку, відповідно, до 8,92±0,094 см/с, 8,95±0,053 см/с. Останнім часом з метою діагностики синдрому ендогенної інтоксикації широко застосовують дослідження лейкоцитарного індексу інтоксикації, концентрації середніх молекулярних комплексів в біологічних рідинах. При